Дунай — друга за довжиною ріка Європи (2 860 км), що проходить через десять країн — від Німеччини до України, де він впадає в Чорне море. Площа його басейну перевищує 800 000 км², створюючи унікальну екосистему з понад 140 видами риб, численними водно-болотними угіддями та рідкісними осетровими.
Для України Дунай є ключовим транспортним коридором в обхід заблокованого Чорного моря, резервним маршрутом для експорту агропродукції та джерелом прісних вод. Одеська область, розташована на нижній течії ріки, слугує воротами в Європу: тут працюють порти Ізмаїл і Рені, які підтримують логістику під час війни і забезпечують стратегічну мобільність і економічну стійкість регіону.
Однак, поточний економічний стан регіону характеризується системними викликами, які охоплюють гідротехнічну інфраструктуру, водне господарство, забезпечення питною водою, екологічний баланс, аграрну продуктивність та соціально-демографічну стабільність. Ці проблеми є взаємопов’язаними і є результатом тривалого недофінансування, фрагментації управління та відсутності інтегрованого стратегічного планування.
Зокрема, гідротехнічні споруди перебувають у критичному стані через розпорошеність активів між різними відомствами та відсутність чіткого фінансування та відповідальних за ремонт, що призводить до підвищеної паводкової небезпеки. Системи питного водопостачання, попри наявність сучасних об’єктів, таких як Кілійська очисна станція, працюють неефективно через відсутність розподільчих мереж до споживачів. Екологічний баланс Дунаю та придунайських лиманів порушений через нескоординовані дії та відсутність належного управління, що призводить до засолення та деградації екосистем. Аграрний сектор Бессарабії демонструє значно нижчу врожайність через нерозвинену іригацію та відсутність сучасних технологій.
