На тлі систематичних атак на портову інфраструктуру Великої Одеси та зростання безпекових ризиків у Чорному морі, логістика української агропродукції знову зазнає суттєвої трансформації. Дунайський коридор, який Єврокомісія визначає як найперспективнішу альтернативу в межах ініціативи «Шляхи солідарності», знову бере на себе основне навантаження.
Статистика останніх місяців демонструє різку зміну експортних маршрутів. Якщо частка залізничних перевезень зерна в напрямку глибоководних портів кластеру Великої Одеси скоротилася до мінімальних 8% від загального обсягу, то дунайський кластер зафіксував стрімке зростання.
У серпні кількість залізничних вагонів із зерном, що прямують до портів Дунаю, зросла майже в сім разів. Водночас понад 61% усього експортного зерна залізницею спрямовується через західні прикордонні переходи, що свідчить про повну переорієнтацію експортних потоків на сухопутні та річкові шляхи.
Попри ключову роль Дунайського маршруту, його функціонування супроводжується низкою суттєвих обмежень. Літнє сезонне мілководдя значно знизило пропускну спроможність річки та обмежило осадку барж, а високі безпекові ризики й надалі утримують високу вартість фрахту.
Крім того, дунайські портові потужності в Ізмаїлі, Рені та Усть-Дунайську за своєю природою не можуть повністю замістити глибоководні морські термінали без подальших масштабних інвестицій у розбудову припортової та під’їзної інфраструктури. Попри те, що ці порти також періодично стають мішенями для ворожих безпілотників, вони залишаються критично важливим, стабільним вікном на європейський та світовий ринки.
За оцінками Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури, комплексна робота Дунайських портів на півдні Одеської області, залізничного сполучення та автомобільних перевезень здатна сумарно забезпечити експорт близько 4,5 мільйона тонн українських вантажів щомісяця.
Зважаючи на те, що аграрний сектор забезпечує значну частку валютної виручки України, Дунайський коридор залишається стратегічним інструментом збереження економічної стійкості. Гнучкість цієї річкової артерії у поєднанні з підтримкою Євросоюзу дозволяє утримувати експортні постачання навіть за умов жорстких логістичних обмежень.